Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!
Вот и наступила эта долгожданная ночь, когда я наконец-то смог приобщиться к миру наркотиков. Я решил купить кетамин, ведь мне всегда нравилось экспериментировать с разными веществами. Мой друг Слава, который владеет некими связями в этой сфере, помог мне найти продавца.
Мы договорились встретиться в заброшенной подворотне, чтобы совершить обмен. Я нервничал, ведь это был мой первый опыт покупки запрещенных веществ, и я даже не мог представить, что меня ожидает. Возможно, это было сумасшествие, но я был готов к этим приключениям.
Когда я подошел к месту встречи, мой продавец уже ждал меня. Он был высокий, худощавый парень, одетый в черную кожаную куртку. В его руках был маленький пакетик с белым порошком – моя закладка на сегодняшний вечер.
Слава и я быстро обменялись деньгами и пакетиком с кетамином. Я был так возбужден, что едва смог сдержаться, чтобы не дунуть его прямо здесь и сейчас. Но я знал о правилах и решил найти подходящее место, чтобы перорально употребить этот порошок.
Слава подсказал мне небольшой парк вдали от городской суеты – идеальное место для нашего путешествия. Мы направились туда, держа курс на новые ощущения и эмоции, которые нам предстояло испытать.
В парке все казалось спокойным и безмятежным. Я принял свою первую дорогу – перорально употребил кетамин. Вскоре я почувствовал, как наступает эйфория и некоторая отключка от реальности. Все казалось каким-то расплывчатым и мечтательным.
Окружающие меня люди начали казаться чудовищами, зомби из моих самых страшных кошмаров. Я ощущал их проницательные взгляды, они чувствовали мою слабость и жаждали поглотить меня.
Тут ко мне подошли несколько чаек – парней, которые специализируются на воровстве закладок. Они предложили мне зеленку, марихуану, чтобы смягчить эффект кетамина и добавить в туманный мир, где я находился.
Когда я вдохнул зеленку, мир стал разноцветным, ярким и искаженным. Чаи начали висеть в воздухе, словно птицы среди ярких облаков. Я был пленен этим волшебным миром и не хотел возвращаться обратно.
Часы пролетали незаметно, и я поправлялся – повторно употреблял кетамин, чтобы продлить свое приключение. Я был в ресурсе, полон сил и энергии для новых экспериментов.
Однако, по мере того как время шло, возвращение к реальности становилось все более сложным. Моя голова казалась полной мусора, а мысли переплетались в голове, создавая хаос. Я начал паниковать, не зная, как справиться с этим.
Мне казалось, что зомби из парка теперь преследуют меня, и я бежал, пытаясь избежать их внимания. Они были везде – на улицах, в транспорте, в магазинах. Я испытывал страх и отчаяние, и не знал, как выбраться из этой ситуации.
Наконец, я понял, что это был всего лишь эффект наркотика, и решил собраться с силами, чтобы наладить свою жизнь. Я осознал, что эти путешествия в параллельные миры только разрушают меня и отдаляют от реальности.
С тех пор я пообещал себе, что больше не буду погружаться в подобные опасные приключения. Я понял, что настоящий мир богат такими новыми и захватывающими вещами, которые не требуют от меня унижения и саморазрушения.
Я сижу сейчас на скамейке в том самом парке, в котором все началось, и смотрю на людей, которые проходят мимо. Они не знают о моем путешествии, о моих страхах и о том, как я почти потерял себя. Я рад, что смог избежать худшего и вернуться в реальность.